Вінницький окружний адміністративний суд утворено відповідно до  Указу Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів».

 

Відомості про спеціалізацію суддів


Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у випадках, визначених законом, а також за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.


На даний час  у Вінницькому  окружному адміністративному суді  не запроваджено спеціалізації суддів з розгляду конкретних категорій справ.


Правові засади діяльності суду визначають:


-          Конституція України


-          Кодекс адміністративного судочинства України


-          Закон України “Про забезпечення права на справедливий суд”


-          Закон України “Про судоустрій і статус суддів”

 



 

Завдання та основні засади адміністративного судочинства



У відповідності до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з бокусуб’єктів владних повноважень.


У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:


1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;


2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;


3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);


4) безсторонньо (неупереджено);


5) добросовісно;


6) розсудливо;


7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;


8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);


9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;


10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.


3. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:


1) верховенство права;


2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;


3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;


4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі;


5) обов’язковість судового рішення;


6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;


7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом;


8) розумність строків розгляду справи судом;


9) неприпустимість зловживання процесуальними правами;


10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.



Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів



Згідно  норм статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:


1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;


2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;


3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;


4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;


5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;


6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;


7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;


8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;


9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів 


державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;


10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;


11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;


12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".


2. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:


1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;


2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;


3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;


4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.


3. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.



Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів



Статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наступне:


 Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:


1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;


2) адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;


оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;


оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;


3) адміністративні справи, пов’язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:


примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;


примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;


затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;


продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;


затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;


затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;


4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.


В свою чергу, частиною 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.



Інстанційна юрисдикція адміністративних судів


 

Частиною 1 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою вказаної статті.


Поряд з цим, частина 2 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що Київському апеляційному адміністративному суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії (окрім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.


Частина 3 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує, що  апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені.


Частина 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що  Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.



 Територіальна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів



Статтею 25 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що  адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених Кодексом.


Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.


У разі невизначеності Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.