Новини

Відкритий лист Ради суддів України


Рада суддів України, як вищий орган суддівського самоврядування та орган, який створює політику судової влади в державі, звертається з цим відкритим листом з метою привернути увагу суспільства до проблеми, яка вже тривалий час існує, але останнім часом все більше загострюється, – проблеми  публічної зневаги до представників судової влади.

Судова система, суди і судді перебувають під шквалом нищівної критики. Політична заангажованість, тотальна корупція, «законсервованість» системи, протидія змінам та очищенню, непрофесіоналізм та непорядність, ухвалення неправосудних рішень – ось перелік звинувачень, що звучать на адресу суддів майже щодня в медіа-просторі.

Набирає поширення публічне коментування ухвалених судами рішень у вкрай негативному світлі. Висловлювання подібного змісту загалом підтримують емоційну напругу населення та все частіше викликають агресію, спрямовану на суддів. Лунають заклики до фізичної розправи з суддями та мають місце випадки такої розправи.

Так, згідно зі зверненням голови Харківського окружного адміністративного суду та зборів суддів Харківського апеляційного адміністративного суду колективи цих судів стурбовані виступом голови антикорупційного комітету Верховної Ради України, депутата фракції «Самопоміч» Є. Соболева на брифінгу, який відбувся 17 грудня 2014 року в місті Києві, та у прямому ефірі телеканалу «Перший національний» 19 грудня 2014 року під час виступу в телепрограмі «Шустер LIVE», де він щодо справи за позовом Суходубова В.С. до Прокуратури Харківської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів своїми висловлюваннями про те, що бійці АТО пропонують розстрілювати саботажників і корупціонерів, фактично провокував бійців одного з добровольчих батальйонів до протиправних дій стосовно суддів: «Я рассказал, что мы собираемся посетить эту судью и бойцы сказали: приведите к нам, мы её привяжем у минного поля. У нас нет собаки, пусть лает, будет хоть какая-то польза». 18 січня 2015 року на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» Є.Соболев висловив свій намір разом з іншим народним депутатом С.Семенченком та бійцями батальйону «Донбас» завітати в гості до судді Самойлової В.В. та Харківського апеляційного адміністративного суду з метою надати шанс суддям апеляційної інстанції або ухвалити потрібне рішення, або усвідомити, що в бійців батальйону «Донбас» не буде сенсу діяти законними методами, що свідчить про загрозу посягання на життя та здоров’я суддів.

19 січня 2015 року після оголошення перерви в розгляді справи про поновлення на роботі громадянина В.С. Суходубова Є. Соболєв в інтерв'ю телеканалу ICTV, яке транслювалося 19 січня 2015 року в ефірі програми «Надзвичайні новини», попередив: «Якщо не буде виграна справа, судді будуть вилітати з вікон». Аналогічні вислови з погрозою судом Лінча 20 січня 2015 року опублікував інший народний депутат С. Семенченко на своїй сторінці у «Фейсбук».

Наприкінці січня 2015 року зацікавлена у вирішенні цивільної справи особа, з метою ухвалення судом бажаного для неї рішення суду,чинила тиск на суддю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом направлення на її мобільний телефон sms-повідомлень погрожуючого змісту. Пізніше, у день, на який було призначено розгляд справи, до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло повідомлення про мінування будівлі суду.

08 січня 2015 року в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області озброєний чоловік намагався з’ясувати стосунки з суддею Верховного суду України, непрохано зайшовши до його будинку з автоматом та гранатою.

Кричущий випадок мав місце 16 січня 2015 року, під час акції «Проти явного беззаконня і свавілля представників органів державної влади і силових структур», коли група невідомих осіб посадила у сміттєвий бак суддю та голову Кременецького районного суду Тернопільської області.

Наша держава зараз переживає нелегкий і непростий час. Це час внутрішніх змін та боротьби із зовнішніми загрозами в період спаду економічного розвитку та високого градусу суспільної напруги. Непросто всім – і пересічним громадянам, і представникам влади.

Подолання кризових явищ – першочергове завдання влади. Його виконання неможливе без ефективної взаємодії органів усіх гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової. Представники органів державної влади повинні розуміти, що зараз украй важливо демонструвати суспільству не тільки професіоналізм, але й єдність, виваженість, стриманість та розсудливість у своїх словах. Особливо під час публічних виступів. Саме представники влади повинні показувати приклад емоційної врівноваженості та спокою.

Влада веде країну в Європу, тому якраз її представники й повинні власним прикладом демонструвати як це – жити по-європейськи, виконувати закони, додержуватися загальновизнаних принципів поведінки, поважати не лише однодумців, але й опонентів.

Комітет Міністрів Ради Європи в Рекомендації CM/Rec (2010) 12 державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки наголосив, що судді не зобов’язані роз’яснювати, якими переконаннями вони керувалися при прийнятті судових рішень (п. 15). Коментуючи рішення суддів, виконавча та законодавча влада мають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї. Їм також слід уникати дій, які можуть поставити під сумнів їхнє бажання виконувати рішення суддів, за винятком випадків, коли вони мають намір подати апеляцію (п. 18).

Те ж саме стосується й прокурорів: вони ніколи не повинні ні ставити під сумнів судові рішення, ні перешкоджати їхньому виконанню, зберігаючи використання права на процедуру апеляції або на будь-яку іншу пояснювальну процедуру (п. 19 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи Rec (2000) 19 щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя).

Проте, вже тривалий час спостерігаємо протилежне. Народні депутати, високопосадовці органів виконавчої влади та прокуратури публічно, з відвертою неповагою коментують і критикують судові рішення, заявляють про їх неправосудність, хоча ці рішення не скасовані в установленому порядку. Лунають образи на адресу суддів. Особливо непокоїть, коли представники влади прямо чи опосередковано висловлюють своє позитивне ставлення до закликів фізичної розправи з суддями.

Набули системного характеру відкриття кримінальних проваджень щодо суддів за статтею 375 КК України (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови), хоча ці рішення, які правоохоронні органи вважають неправосудними, не скасовані в установленому законом порядку.

Так, згідно з повідомленням про підозру від 24 липня 2014 року заступника Генерального прокурора України суддя Солом’янського районного суду м. Києва Кушнір С.І. підозрюється в постановленні завідомо неправосудної ухвали, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 375 КК України, хоча зазначена в повідомленні ухвала судді на теперішній час вищестоящими судовими органами не перевірялася та не скасована.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою одного з учасників судової справи були внесені відомості про відкриття кримінального провадження стосовно суддів господарського суду Вінницької області Говор Н.Д., Тісецького С.С. та Банаської О.О. у зв’язку з вчиненням ними злочину, передбаченого частиною першою статті 375 КК України, хоча рішення господарського суду Вінницької області від 20 червня 2008 року у справі №12/19-08, яке зазначається як завідомо неправосудне, за результатами його апеляційного та касаційного перегляду залишено без змін.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Відкриваючи кримінальні провадження щодо суддів за статтею 375 КК України у випадках, коли судові рішення в установленому законом порядку не переглядалися або переглядалися та не скасовані, органи прокуратури, ставлячи під сумнів такі судові рішення, які набули чинності, фактично привласнюють функції судів, що є порушенням Конституції України.

Якщо негативні заяви про діяльність судів роблять представники громадськості, це ще можна зрозуміти й виправдати, якщо ж голослівні звинувачення на адресу суддів, відверту неповагу до суду, суб’єктивну критику, часом з ознаками правового нігілізму, судових рішень дозволяють собі представники влади – це неприпустимо в цивілізованому суспільстві, й виправдань цьому немає. Чи про такий правопорядок у державі мріяв Майдан!!!!

Прикро, але слід визнавати, що в судовій системі та в суддівському середовищі є багато проблем. Присутня і корупційна складова, як, врешті-решт, і загалом у державі. Маємо ми й недостойних представників професії, від яких слід позбавлятися без жалю.

Проте для подолання цих проблем слід обирати законний шлях, і в державі існують законні механізми розгляду звинувачень на адресу суддів. Учасник судової справи, який не згоден із ухваленим судом рішенням, має право його оскаржити в процесуальному порядку та довести свою правоту. Будь-яка особа, яка має інформацію про вчинення суддею злочину, має право звернутися з повідомленням до правоохоронних органів. Кожен, хто вважає, що суддя вчинив дисциплінарний проступок чи порушив присягу, має право звернутися до компетентних органів – Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

Звертаємо увагу суспільства, що саме судова влада сприяла скорішому відновленню роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

Так, ХІІ позачерговим з’їздом суддів України 25 та 26 вересня 2014 року були призначені члени до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

04 грудня 2014 року на засіданні Ради суддів України було заслухано Голову Державної судової адміністрації України щодо призначення ним свого представника до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. У зв’язку з цим 05 грудня 2014 року ним було видано наказ про призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, після чого Вища кваліфікаційна комісія суддів України стала повноважною та в грудні 2014 року почала працювати.

Однак, судова влада не може вплинути на початок роботи Вищої ради юстиції, яка не працює з квітня 2014 року. До теперішнього часу своїх представників до Вищої ради юстиції не призначили Верховна рада України, Президент України, які саме і звинувачують судову владу в перешкоджанні судовій реформі. Верховною Радою України до теперішнього часу в порядок денний не внесено питання про складання на її засіданні присяги членами Вищої ради юстиції, що призначені ХІІ позачерговим з’їздом суддів України.

Виникає питання, так хто ж стримує реформи в Україні, у тому числі судову?

Суди були й залишаються органами державної влади, що єдині здійснюють правосуддя в державі. Своєчасний, справедливий та неупереджений судовий розгляд справ  –  запорука суспільного правопорядку та захисту прав людини. В нинішніх умовах цей обов’язок суддів набуває особливо важливого значення.

Частина політиків, представників органів виконавчої влади та й правоохоронних органів ніяк не можуть, або не хочуть, цього зрозуміти. Звинувачувати суди в усіх бідах, корупції, непрофесіоналізмі – найлегше. Але це – політичний популізм та ознака слабкості державної влади. Відверта демонстрація неповаги до суддів з боку представників законодавчої, виконавчої влади та прокуратури поглиблює розкол та породжує агресію в суспільстві, деморалізує його. Зрозуміло, що це вигідно аж ніяк не Україні, а недоброзичливцям нашої держави.  

Тому закликаємо всіх і кожного використовувати законні методи боротьби з негативом у судовій системі й припинити публічні звинувачення та відкриті погрози на адресу судів загалом та суддів зокрема. Закликаємо використовувати процесуальні механізми оскарження судових рішень та не допускати публічного зневажливого коментування їх змісту.

Державна  влада – єдина, і немає жодного значення, представниками якого державного органу ми є: чи народними депутатами, міністрами; чи прокурорами, суддями. Вже давно прийшов час припинити ділитися на гілки влади. Ми всі повинні згуртовувати суспільство, а не роз’єднувати його. Нам слід показувати людям приклад розсудливості та законослухняності, а не потурати анархії та агресивним настроям. Ми повинні зважено та конструктивно критикувати чужі недоліки, а не намагатися виставляти іншу гілку влади в негативному світлі, щоб самим здаватися кращими. Слід поважати один одного і ту спільну справу, яку ми робимо.

Звертаємося також до представників суддівського корпусу, незалежно від рівня та юрисдикції суду. Держава подолає кризові явища правовим шляхом, і ми віримо, що цьому сприятиме ваша стримана, позбавлена зовнішніх емоцій поведінка, об’єктивність, неупередженість та справедливість при виконанні своїх професійних обов’язків. Ми повинні розуміти, що від судових рішень, поведінки та способу життя кожного конкретного судді залежить довіра суспільства до всієї судової гілки влади в України.

 

Джерело